Ще одна театральна постановка, якій Реріх приділив багато часу,- опера “Снігуронька” Н. А. Римського-Корсакова. Вона полонила його ще в юні роки. Перша постановка в декораціях Реріха йшла в паризькій “Opera Соmique” в 1908 році, друга – в 1912 році в Петербурзі і третя вже в 1922 році в Чикаго.
Реріх знайшов своє оригінальне рішення. Його ескізи сповнені великого філософського сенсу. Вони пронизані думкою про єдність життя природи і людини. У всіх ескізах, а особливо в “Слободі берендеїв” і “Ярилиной долині” Микола Костянтинович зображує далеку язичницьку давнину, то міфічне час, коли поклонялися Ярилу-Сонцю, дощу і вітру, пагорбах і камінню. У пейзажі Реріха пагорби і камені, вся природа здаються живими.
В ескізі “Слобода берендеїв” навіть приземкуваті хати виступають з-за квітучих дерев подібно фантастичним живим істотам. Весняне буяння природи і відчуття нескінченності та величі світу виражено художником з глибоким пантеїстичним почуттям.
Реріх вперше створив костюми для героїв цієї чарівної казки. Мороз – добрий, сивобородий старець російських казок. Снігуронька – тендітна дівчина у візерунковій шубці. Всі образи підкорюють своєю казковістю, поетичністю.
