У 1850 році Микола Ге поступає в Академію мистецтв, нарешті, вибравши між математикою і мистецтвом, до яких у нього в рівній мірі були неабиякі таланти. Треба зазначити, що потрапив в академію живописець у дуже незручний момент – у навчанні панувала непослідовність і невимогливість. Політика закладу заганяла юних художників в суворі рамки, пропонуючи класичні сюжети і зразки. Така ось наслідуваність незмінно губила творчу індивідуальність.
Микола Ге вирішив відразу – якщо вже наслідувати, то кращим художникам. Одним з його авторитетів був Карл Брюллов – живописець, який першим прославив російську живопис на всю Європу. Картина “Суд царя Соломона” – яскравий приклад роботи “під Брюллова”.
Сюжетна лінія полотна дуже відома – ця біблійна притча, що оповідає про те, як дві жінки прийшли ділити немовляти. Кожна доводила, що саме вона є справжньою матір’ю, і тоді мудрий Соломон став вершити свій суд: нехай дитини рассекут на дві частини, і кожній дістанеться порівну. Перша жінка оступилася, нехай інша забирає малюка, лише б він не був погублений, а друга погодилася з рішенням царя. Так стало зрозуміло, хто є справжня мати дитину, їй і був він відданий.
Вся картина написана в яскравому, барвистому стилі. Композиція, жести, міміка, “говорять” фігури – в кожному елементу роботи читається суворе дотримання класичним канонам. У картині багато яскравих контрастних кольорів, що дозволяє вибудувати колористичну гармонію – білі шати царя, блакитне плаття другої жінки, яка перегукується з подушкою під ногами Соломона. Найбільш емоційними героями картини є два немовляти – один мертвий, а інший живий, над яким і вершив свій провокаційний суд мудрий цар.
Кульмінація полотна – справжня мати у білому вбранні і червоній накидці з розведеними руками, яка згодна віддати своє дитя іншого, лише б зберегти йому життя.
Миколи Ге називали “брюлловистим студентом”, при цьому в прозвании читався комплімент, ніж усмішка. Проте вже дуже скоро, Ге відійде від наслідування кому б то не було, знайшовши свій авторський стиль і неповторну манеру, зберігши при цьому повагу і пошану до Карлу Брюллову на все життя.
