Картина голландського художника Яна Вермеєра Делфтського “Свята Пракседа”. Розмір картини 90 x 74 см, полотно, олія. Ця картина вважається найбільш раннім твором живописця, вільної копією полотна італійського художника Рипозо з Флоренції, виконане, швидше за все, за замовленням єзуїтського ордену.
У кварталі, де в 1655 році жив Вермеер, перебувала місія, і Свята Пракседа користувалася особливою шаною серед послідовників Ігнація Лойоли. Пракседа, свята діва. Пракседа була дочкою сенатора Риму ранньохристиянських часів Пуда, вважається можливою засновницею римської церкви Санта Прасседе.
Згідно з історичними легендами VI століття Пуд був римським сенатором у половині I століття і в своєму будинку влаштував місце для таємних зібрань християн, на яких влаштував своє священодійство сам апостол Петро. Пізніше будинок Пуда був звернений в церкву, названу пастирської, а сам Пуд був страчений в часи імператора Нерона в період гонінь християн, будучи усекнут мечем.
Надалі Пуд був визнаний апостолом з числа сімдесяти. Дочки його, Пракседа і Пуденциана, обмивали тіла закатованих християн і таємно ховали їх у базиліці, яку побудував їх батько. Згідно з ранньохристиянським переказами Пракседа пожертвувала своїм чималим станом з метою надання допомоги християнським мученикам; тіла страчених віруючих підбирали і приносили до неї; Пракседа ж їх обмивала, збираючи кров в священні судини, і потім ховала загиблих за християнським обрядом. Вважається, що в Римі VI століття з’єднали пам’ять про древніх дів, котрі доглядали коней за християнами, ув’язненими у в’язницю, і погребавшими тіла мучеників, з пам’яттю про Пуді, припустивши, що Пракседа і Пуденциана були його дочками й сестрами один одному. Базиліка Санта Прасседе або церква в ім’я святої Пракседи, згідно хронікам, побудована на місці її поховання папою Адріаном I близько 780 року на фундаменті зруйнованої церкви V століття.
Знаходиться в Римі, в безпосередній близькості від церкви Санта Марія Маджоре. В базиліці святої Пракседи зберігається одне із знарядь Страстей Христових – стовп, до якого був прив’язаний Христос під час Його самокатування. До теперішнього часу у невеликої частини дослідників творчості художника Яна Вермеєра залишаються сумніви в авторстві “Святий Пракседи”.
Ледве помітна на картині підпис “Меєр, копія Рипозо, 1655” частина істориків голландського бароко не переконує, занадто відрізняється, на їхню думку, спосіб і манера написання картини від інших робіт художника. Кілька років тому в Росії в експозиції виставки під склепіннями відреставрованого Будинку Пашкова в Москві були представлені тридцять п’ять творів західноєвропейського живопису, в тому числі – картина “Свята Пракседа” Яна Вермеєра Делфтського.
