В цій картині, написаної спеціально для Караваджо Шіпіоне Боргезе, художник зобразив Святого Ієроніма за його вченими працями. Ллється крізь невидиме вікно світло вихоплює з півтемряви червоне вбрання святого, його голову з крутим, опуклим чолом мислителя, книги, що лежить на столі череп.
“Караваджо… набував з кожним днем все велику популярність, – писав про нього біограф Джованні П’єтро Беллори, – головним чином завдяки колориту, – вже не м’якому і світлого, як раніше, а насиченому, з сильними тінями, причому він часто застосовував багато чорного кольору, щоб надати формам рельєфність. І до того він захопився цією манерою, що ні однією з своїх фігур не випускав більше на сонці, але поміщав їх у закриту кімнату… використовуючи промінь світла, вертикально падає на основні частини фігури, залишаючи все інше в тіні, щоб світлотінь давала різкий ефект.
Тодішні римські живописці були в захваті від цього нововведення, особливо молоді…” Святий Ієронім, один з отців церкви, перекладач Біблії на латинську мову, занурений у читання божественної Книги, на його чолі – друк крайньої зосередженості, у руці перо застигло. В той же час створений художником образ нагадує і про життя героя картини в пустелі, де він молився і каявся в гріхах, про що свідчить його одяг відлюдника.
Череп, один з атрибутів Ієроніма, ілюструє латинський вислів “memento mori” – “пам’ятай про смерть”, але і символізує перемогу людського духу над тлінній плоті. Між цим символом і святим – розгорнута Біблія як шлях, який треба пройти від життя простого смертного до висот духу. Витягнута по горизонталі композиція, настільки улюблена художником, вказує на це довга відстань, але рука з пером скорочує його.
