Картина була написана як парна до полотна “Сільський пейзаж у ранковому світлі”. В обох роботах звучить тема часу, завжди увлекавшая Фрідріха. В центрі композиції “Сільського пейзажу в ранковому світлі” художник помістив великий дуб, позаду якого видніються оповиті туманним серпанком гори і церква. Обидві картини відобразили роздуми художника про тлінність земного існування.
У випадку з “Сходом Місяця над морем” він розвиває звичну для себе тему, показуючи людей, що спостерігають за сходом місяця – тобто, мовою Фрідріха, за тим, як швидко і непомітно проходить життя. Примітно, що своїх “спостерігачів” художник помістив на величезний валун. Що він повинен був символізувати? Ймовірно, камінь віри, дозволяє людям бути спокійними перед обличчям невблаганно наближається смерть.
Вся сцена витримана у фіолетових тонах, які Фрідріх вважав траурними. До речі, він не перший побачив у Місяці символ швидкоплинного часу. Ще до нього романтичний містик Рунге говорив: “Мені не здається дивним, коли ми мимоволі згадуємо все своє життя, дивлячись на пропливаючі по лику повного Місяця хмари… Вони не тільки нагадують нам про минуле життя, але змушують задуматися і про те, що чекає нас попереду”.
