Брамер писав часто невеликі роботи з незвичайними прийомами освітлення і ефектами. Пізніше, потрапивши під вплив робіт Рембрандта все ж зумів не втратити свою манеру написання.
У зборах князя Долгорукова в Петербурзі в 1912 році перебувала копія цієї картини меншого розміру, виконана на міді.
Композиція, в якій ясно відчувається випробуване у Італії вплив Адама Эльсхеймера, була створена, мабуть, вже після повернення з Італії, де художник жив у 1614-1628 роках. Датувати її, проте, багато вчених пропонують 1628-1630 роками.
На картині серед стародавніх руїн ми бачимо обриси відомого римського храму Вести. Крізь барвистий шар проступає темний грунт, місцями робить невидимими окремі тони.
Сюжет картини, мабуть, пов’язаний з зазначеним вище біблійним оповіданням про перенесення ковчега Божого в Єрусалим, хоча в ній не можна угледіти точного відповідності жодному з епізодів тексту. У першому з них процесія з ковчегом виступає під звуки музичних інструментів, на яких грає сам цар і весь йде з ним народ.
Потім, після загибелі людини, ненавмисно прикоснувшегося до ковчега, хода переривається, ковчег знаходиться три місяці у тимчасове пристанище, і лише після цього Цар Давид одягнувши льняні шати, знову стає на чолі процесії і, входячи до Єрусалиму, стрибає та танцює в ім’я Бога, за що потім його дорікає одна з його дружин. Брамер, по всій ймовірності, поєднує два епізоди, а здивовані жести глядачів змушують згадати і про мотив засудження; крім того, майстер вводить в композицію не згадуються в тексті ангелів.
Така свобода трактування теми не сприймається як щось незвичайне в контексті мистецтва Брамера, людини широких інтересів, автора фресок і ілюстратора іспанської літератури. У його творчості можна знайти чимало прикладів, коли сюжети з Священного Писання зображуються в настільки ж химерному оточенні античних руїн, у сутінковий чи нічний час, при спалахах таємничого світла – серед кількох прикладів.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)