“Після закінчення Школи, в щасливі дні юності, Сіслей і Ренуар багато часу проводили разом, здійснили подорож по Сені. Вони писали на пленері в передмістях Парижа: невеликі кабачки були їх острівцями затишку і повсякденного побуту.
В одному з таких містечок, в Марлотт, влаштувалися Ренуар і Сіслей, і тут вони столовались в харчевні матінки Антоні. Тут Ренуар написав картину, яку можна назвати груповим портретом, – “Трактир матінки Антоні” .
Стіни цієї кнайпи були розписані художниками, яких прихистила тут стара господиня. Вона зображена Ренуаром в глибині сцени. Пудель Тото зайняв перший план картини, а за столом Ренуар написав свого друга Альфреда Сіслея. Він сперся рукою на стіл, де лежить номер газети “Наповнююча Эвенман”, в якій Золя публікував пристрасні статті проти журі Салону і захист нової живопису і нових митців. Картина написана під явним впливом Р. Курбе, з численними побутовими деталями, які залучили увагу художника.
В майбутньому він буде більш лаконічний. Єдина вільно розташувалася тут фігура – це Сіслей, який сидить впівоберта від глядачів, розмовляючи з іншим відвідувачем.
В розкутій позі Сіслея намічається лінія вільних композиційних побудов портретів, відмінних від поширених тоді портретних академічних композицій, яка у Ренуара отримає розвиток в іншому всесвітньо відомому портреті Сіслея з дружиною, написаному в 1868 році.”