Мазаччо представляє образ Трійці так, як це було прийнято в традиції Ренесансу, де Бог-Батько зображувався у вигляді сивобородого патріарха, що сидить на престолі позаду і над розп’ятим Сином, підтримуючи Його хрест витягнутими руками. Над головою Христа у вигляді голуба Святий Дух ширяв. Такий образ, відомий як Престол Спокутування або Престол Порятунку, отримав широке поширення у флорентійській живопису XIV століття.
Однак шедевр Мазаччо відрізняється деякими особливостями. По-перше, ніхто не створював настільки монументальний за розміром образ. По-друге, Мазаччо написав Бога-Отця вартісним, ніж, можливо, хотів наблизити до нього священика, що служив месу та здійснює євхаристію. Між тим до Мазаччо Бог-Батько зображувався сидячим на престолі, як ми бачимо це, наприклад, на картинах ді Нардо Чоне. “Трійця” – одна з перших в історії світового живопису робіт, в композиції якої були застосовані закони лінійної перспективи, що створює ілюзію тривимірного простору. Архітектурна рамка картини видає тут сильний вплив Брунеллески, а багато хто дослідники вважають навіть, що той брав безпосередню участь у створенні фрески.
Під склепінням масивної арки художник написав фігури Святої Трійці. По боках розп’яття стоять Богородиця і апостол Іоанн, а за межами священного простору, поза арки, – два коліноприклонних. Швидше за все, це портрети людей, які замовили Мазаччо картину Нижче зображена могила з написом, зверненої до кожного з глядачів: “Я був як ви, і ви повинні стати як я”. Таким чином, гробниця нагадує нам про неминучість смерті, а образ Трійці народжує віру в порятунок душі. Ця фреска однією з перших була створена з допомогою картонів – великих, повномасштабних малюнків, їх прикладали до стіни, а потім обводили контури дерев’яним стілом. Як і у випадку з будь фрескою, написаної по свіжій штукатурці, незважаючи на те, що картина погано збереглася, дослідники могли встановити, скільки часу художник продовжував роботу.
В даному випадку Мазаччо знадобилося 28 днів. Найбільше часу він витратив на те, щоб написати голови та обличчя. Образи Святої Трійці В християнській культурі існувало кілька традицій зображення Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа. Змінювалися епохи, а разом з ними і візуальне уявлення Трійці. Вчення про Трійцю, тобто уявлення триєдності Бога як Отця, Сина і Святого Духа, є одним з наріжних каменів християнської віри.
Вперше про Трійцю як про Бога, єдиного в трьох особах, говориться в Євангелії від Матвія. Воскреслий Христос посилає своїх учнів-апостолів на проповідь зі словами: “Отже, йдіть, навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа”. У середньовічній живопису образ Бога-Батька мав символічний сенс. Це було пов’язано з тим, що церква не дозволяла художникам писати те, що неможливо побачити. Тоді ж склалася традиція зображати Трійцю у вигляді трьох сплетених кілець або у вигляді трилисника.
Особливо часто такі трилисники з’являлися на церковних вітражах. Пізніше художники почали зображати Трійцю у вигляді трьох людських фігур. Наприклад, на іконі Андрія Рубльова “Трійця” представлена трьома ангелами. Рідше образ Трійці був виражений фігурою Бога-Батька, що сидів по праву руку Сином і ширяє між ними у вигляді голуба святий дух. На гравюрі Дюрера Бог-Батько сам підтримує тіло знятого з хреста Сина. Ця сцена має багато спільного з поширеними в епоху Відродження пьетами – мальовничими або скульптурними композиціями, що зображують оплакування Христа.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)