У саду – Едуард Мане

У саду – Едуард Мане

У саду   Едуард Мане

Живописна робота “В саду” написана на початку 1870 року. В наші дні картина зберігається в Міському музеї Шелборна. Картина Едуарда Мане створена художником в найбільш продуктивний період його творчості. З 1870 по 1880 рік Едуард Мане був провідним і найбільш авторитетним художником-імпресіоністом серед представників сучасної йому художньої інтелігенції. На початку 1870 року художниця Берта Морізо познайомила Мане з Валентиною Карре. Художника зворушила юна тендітна краса Валентини, і він вирішив неодмінно написати її портрет. Полотно Мане писав в саду своєї приятельки і моделі Морізо. Художник зобразив не тільки Валентину, але і брата Берти – Тибурса.

Створення нового твору “В саду” стало значущою подією у творчості живописця. Для того, щоб написати його Мане вперше вдався до малювання на пленері. Це дозволило йому створити роботу, яку відрізняло б “легке дихання” певна частка незавершеності.

Полотно малює перед нами досить невимушену обстановку відпочинку на фоні прекрасного квітучого саду. Сама манера нанесення мазків масляної фарби надає відчуття живого течії часу. Більшу частину картини займає зображення Валентини Карре. Дама зображена в білосніжній сукні на зеленому квітучому “килимі”. Поруч набросочними нерівними мазками виписано зображення брата художниці Берти Морізо.

У лівій частині картини динамічними ескізними штрихами написана коляска з немовлям. Особа Валентини так і світиться молодістю і красою. Колір юного обличчя і рук рівна і свіжий. Ледь помітний рум’янець, так що світлий тон тіла не зливається з білої текстурою сукні. Як і для більшості картин Мане цього періоду, для роботи “В саду” характерний, в першу чергу, імпресіоністичний контраст чорного і білого. А, крім того, вміння виписати і підкреслити необхідні і достатні мальовничі деталі: атласні стрічки чорного кольору, що прикрашають шию і груди Валентини, барвисті плями, що зображують силуети і контури квітів, великі світлові відблиски, малюнок сорочки в синьо-білу смужку у Тибурса, що перегукується з лініями і складками плаття Валентини.

Особа Валентини умиротворений, але при цьому відбиває внутрішнє увагу, як ніби вона до чогось прислухається своїм внутрішнім зором, про щось зосереджено обмірковує, чи споглядає, спостерігаючи навколо себе гарну природу саду. Образи ніби виліплені. Ось тільки в якості художнього матеріалу художником використана не глина або пластику, а сама фарба. Але саме олійна фарба стала тим засобом, який дозволив художників-імпресіоністів перевернути класичні уявлення про закони живопису та роботі з образотворчим матеріалом.

Специфічно імпресіоністичної вийшла та гра тіней, улюблений для живопису Мане художньо-виразний прийом. Картина нагадує зроблену в пастельній техніці этюдную замальовку. Підібране художником пастельна поєднання кольорів гармонійно і індивідуально. Завдяки такому колориту відчуваються фарби повітря і колір самого життя. Настільки явно відчувається бадьора струмінь життя, повітря, молодої енергії, весни, розквіту сил і фарб, що хочеться слідом за зображеними фігурами на полотні зануритися в цей тихий, повний радості і безтурботності, неспішний життєвий потік.