У 1505 році папа Юлій II запропонував Мікеланджело створити саму величну усипальницю християнського світу. Передбачалося, що це буде окремий мавзолей розмірами на дев’ять шість метрів, з просторою похоронною камерою всередині.
Прикрашати гробницю повинні були 40 встановлених на трьох рівнях скульптур. На її зведення тато відвів п’ять років, хоча всім було ясно, що це абсолютно нереальний термін – навіть для такого працездатності голика, яким був Мікеланджело. У 1506 році Юлій II приступив до реконструкції собору святого Петра в Римі, і цей грандіозний проект відволік його увагу до власної усипальниці він помітно охолов.
В результаті гробниця була закінчена тільки в 1545 році, розмістившись біля стіни римської церкви Сан-П’єтро в Вінколі. З прикрашають гробницю великих фігур три належать різцю Мікеланджело, інші виконані його помічниками.
У паризькому Луврі зберігаються ще два чудових статуї, висічених Мікеланджело для цієї усипальниці в 1513 році. З якихось причин вони не були встановлені. “Вмираючий раб” – одна з них.
