Гравюра “Вавилонська блудниця” – ілюстрація до 17-ї глави книги “Одкровення” Іоанна Богослова:
Під блудницею в Апокаліпсисі увазі імператорський Рим. Це йому пророкувала неминуча загибель. Але жорстокість, розкіш, розпуста язичницького Риму були далекими. У часи Дюрера люте викриття Апокаліпсису пов’язували з папським Римом. Сім голів звірини розуміли не тільки як сім смертних гріхів, і як сім пагорбів, на яких споруджено Рим.
На березі потоку, що позначає народи світу, вже гине в полум’ї місто. По небу вже скаче грізне воїнство, а люди на іншому березі, сліпі до цих знамень, виходять назустріч розпусниця.
Про “велика розпусниця” в “Апокаліпсис” йдеться з гнівом і огидою: “З нею блудодіяли земні царі, і вином її розпусту, що домують на землї”. Але обличчя її оманливе чудово. “Вона одягнена… в порфіру і багряницю, прикрашена золотом, коштовним камінням і перлами…”
На гравюрі Дюрера блудниця зваблива. Тут немає і натяку на те, що за її прекрасною зовнішністю ховаються мерзенність і зло. У неї молоде чарівне обличчя, округлі плечі і руки, шовковисте волосся. І в її красі немає нічого зловісного. На ній відкрите плаття, дорогі браслети прикрашають ніжні руки, обруч з камінням стримує волосся.
“Кубок з гидотами блудодейства”, який вона піднімає над головою,- диво ювелірного мистецтва. Так і здається, що чорно-біла гравюра передає золото прикрас і багряний колір вбрання.
Так, звичайно, земний світ сповнений мерзоти. Так, звичайно, він засуджений на загибель. Але чому гріховний світ так спокусливо прекрасний? Прекрасна юна жінка в святковому вбранні. Прекрасна дівчина в натовпі, віддано склонившая голову до плеча юнака. Прекрасний сильний мужчина, гордо і незалежно подпершийся рукою. Прекрасний корабель з туго надутими вітрилами. Прекрасний далекий горизонт. Прекрасний весь земний світ. Художник згоден з вироком неба, але не може розпрощатися з приреченим світом без жалю, не прославивши його красу.
