Протягом перших двох десятиліть своєї творчості Бальдунг не звертався до античних сюжетів. Однією з перших античних героїнь стала Венера в картині “Венера і Амур”.
Венера Бальдунга відрізняється подовженими пропорціями, у неї примхливо ламаний торс, плечі повернені вліво, голова – вправо, напружені руки, в яких богиня тримає за спиною темно-зелене покривало. Фігура підкреслено об’ємна і монументальна, вона стоїть на своєрідному постаменті, подібно статуї, проте вираз її обличчя, наділеного живим, промовистим поглядом, зверненим кудись за межі картини, створює враження “сиюминутности”, яка вступає у протиріччя з “статурностью”.
В особі Венери, наділена дуже індивідуальними рисами, тонко поєднуються усмішка, іронія, впевненість і спокій. Позбавлена традиційних для богинь атрибутів часу, якими служили зачіска або прикраси на грудях, вона постає поза віком і часу як справжня богиня і, водночас, наділяється конкретністю і індивідуальністю, раніше не бувалими.