Кустодієв не знімає реальне життя, він пише мрію. Таку, як на полотні “Весна”, де ви побачите абсолютно неповторний, навіть кілька льодяникової світ. Тут є і радісне відчуття оновлення природи, і барвисті декорації, і торжество життя. “Весна” – ідеально-утопічний світ, в якому з незрозумілої причини опинилися люди. Але художник зображував дійсність такою, якою він хотів її бачити.
Незважаючи на те, що Кустодієв був уже важко хворий, він зміг написати “Весну”, копітко відновлюючи в пам’яті сюжети з життя невеликого села, весняні паводки, пряникові будиночки, заходи і куполи церкви, нагадує фата моргана.
Кожного глядача вражає пам’ять автора. Він ретельно виписує кожної людини, кожного коня, кожен будинок. Архітектурні конструкції на картинах художника мають своє смислове навантаження: яскравий льодяникової будиночок біля води наповнює картину позитивом, а церква, виконана тими ж фарбами, що і небо, підкреслює височина релігійного початку.
Але головне тут навіть не точність зображення предметів, а сам настрій картини, яку він колись побачив. Всю “Весну” пронизує відчуття бадьорості, яка родом з самого дитинства художника, сонячні відблиски призахідного часу, запах бруньок на деревах, розливи талих вод і доброзичливий гомін людей.
Кожен глядач точно помітить, що у кожної людини на цій картині є своя роль: хтось криє дах, хтось переводить кокетливих дівчат через кладку, хтось ловить собаку і набирає воду прямо з річки, а хтось прямо по воді їде на конях.
Різнобічні здібності Кустодієва як не можна краще проявляються саме в “Весни”. Тут і живописець, що зображає блакитне небо з рожевими хмарами, і рисувальник, відзначає тонкі стовбури дерев, і книжковий ілюстратор, пишучий історії людей, і театральний художник, який ставить декорації з природних явищ, жителів села і архітектурних будов.
Картина народного побуту, яку ми бачимо в “Весни” сама по собі унікальна. Тільки у цього художника умиротворення сусідить з діяльністю. Він пише і чоловіка, пасе гусей, і киплячу за огорожею торгівлю, і повінь на тлі мирного весняного пейзажу. Феєричність весняної пори року підкреслена блакитною водою, що відбиває світ і блакиттю неба.
Картина написана в традиційній для пізнього творчості Кустодієва манері – використанні олійних фарб і полотна. Дивовижна легкість сприйняття “Весни” кожним глядачем свідчить про те, що ця роботою художник зумів передати зорові, слухові й дотикові образи. Ви бачите яскраві фарби поселення, відчуваєте весняне повітря, поражаетесь виразності полотна і дивуєтеся його сильного звучання.
Тільки Кустодієв може зображати свободу весняного дня, коли у кожної людини можуть вирости крила. Його картина змушує дихати на повні груди, відчувати рух і діяти. Кожен мазок “Весни” наповнений любов’ю до рідної природи, до спогадів дитинства. Незважаючи на те, що дана робота в даний час належить приватному колекціонерові, для підняття настрою цілком достатньо і репродукції.
Про роль пейзажу у творчості Кустодієва завжди говорять особливо. Він назвав картину “Весна” співвідносячи її з періодом оновлення життя, з періодом мрій і сподівань на краще. У пейзажі цієї картини читаються традиційні моменти життя людей, які ще з часів язичництва вміли жити в єдності з природою. Він розкриває водою і небом, деревами і травою особливості менталітету російської людини, який здатний радіти кожному новому дню.
Кустодієв унікальний як художник вже хоча б тому, що його характер і манера письма сформувалися в умовах російської природи, такої величної і раздольной, простий і поетичної. Майстер пензля не просто пише події їх життя простих людей, чи купців – ярмарку, повені, чаювання, а й олюднює природні явища. Кустодіевскіе картини – це те, що поєднує лірику і романтику з земним життям. тільки тут ви побачите єдність природи і людини, християнства і язичництва, гармонійність існування людського початку з рідною місцевістю і природою.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)