Клод Моне писав багато і кожен раз його роботи ставали біографічними відбитками його численних подорожей, переїздів та пленерів на узбережжі річок то Сени, то Зана, то їх приток.
Картина “Вид на Занда” була написана перед переїздом художника в Аржантей в 1871 році. Моне зловив ту частину Зандама – провінції Голландії, яка відображає самобутність цього тихого містечка. А на чолі пам’яток містечка були, і залишаються донині млини. Млинам особлива увага приділялася гостями Зандана, серед яких був сам Петро I, що освоює науку кораблебудування в Нідерландах. Так от, Моне вибрав в якості сюжету шматочок “млинового” береги річки, по якій снують повільні човники і вітрильники.
Теплий колорит картини хочеться вважати вечірнім. Тоді сонячні промені фарбують хмари в пурпур, який осипається на предмети рожевими півтонами. Моне вибелил горизонт, і тому річка здається нескінченно довгою. Рідкісними мазками-човниками автор прописав воду. Неба подаровані більш розтерті плями фарби, сухі і напівпрозорі. Фактурне лист пожвавило рослини і споруди по периметру берега. Гострі дахи будиночків, немов зграя рудих лисиць, скупчилися вздовж дзеркальної води. Їх відображення витягнулися в рівні стовпи, розмиті та рівні.
Тут багато простору, повітря, світла. Край, по – істині, гарний, тихий і такий “не наш”. Робота відображає незвичайність Зандана. Тут підкреслена своєрідна архітектура містечка і велика кількість рослинності. Відразу розумієш, що це провінційне край – відгомін чогось більш важливого, великого, значущого.
Хочеться відзначити, що Клод Моне писав багато пейзажів, пов’язаних з тематикою водойм, регат, вітрильників і прибережжя. Незважаючи на те, що вода – стихія, в общем-то, однакова – рідка, текуча, прозора, – в руках художника вона перетворювалася в щось більше і багатолике. Немов Моне наділяв її четвертим станом – плоским і маслянистим, при цьому живим і таким захопливим.
