На картині під назвою “Відлига” автора Ф. А. Васильєва перед нами відкривається зимовий пейзаж. У центрі картини роздоріжжі, на якому стоїть чоловік з дитиною. Чоловік злегка нахилився до дівчинці, щоб почути, що вона говорить. Дівчинка вказує ручкою попереду себе, можливо, вона щось хоче запитати у свого батька. Вона показує на зграю ворон, яка злетівся на дорогу, і зосереджено щось шукає.
Можна припустити, що з саней, які тільки що проїхали, могли випасти крихти хліба, і ворони вирішили ними поласувати. Всюди ще лежить сніг і замети, але вже подекуди він почав підтавати, що говорить про швидке наближення весни. На мокрій, з калюжами дорозі видно сліди недавно проїхали саней. Поруч з дорогою невеликою купкою лежать зрубані стовбури дерев. Праворуч від людей знаходиться маленьке озеро, яке вже майже повністю відтануло, тільки ще подекуди залишились висіти довгі бурульки над ним. З снігу переглядають сухі сірі гілки чагарників.
В глибині картини українська хатка, з труби якої тонкою цівкою йде дим. Здалеку здається, що вона ніби потонула в снігу. Позаду хати знаходиться березовий гай, а з правого боку посадка. Багаторічні ялини в посадці вишикувалися в ряд, розмахуючи своїми довгими верхівками. Їх гілочки ще трохи припорошени сніжком, який не встиг розтанути.
Небо повністю закрито темними сніговими хмарами, і здається, що тепло ніколи не настане. Але, танучий сніг вселяє надію.
