Але все виразніше надзвичайно живі обличчя святих, Христа, ангелів і особливо Марії – її образ своєї глибокої людяністю і схвильованою душевною чистотою вже цілком належить мистецтву Відродження. Ще більш суперечливим і химерним створенням, породженим цією переломною епохою німецької культури, є велетенська статуя св. Георгія, що вражає дракона, виточена з дерева на замовлення шведського державного діяча Стена Стуре северонемецким скульптором Бернта Нотки в 1489 р.
Фігура лицаря на здибленому коні, повергающего жахливого дракона, сповнена дикої, майже безглуздою експресії і в той же час простодушної казкової наочності, висхідної до старовинними народними мотивами; останньому враженню особливо сприяє несподіване застосування в якості скульптурного матеріалу рогів лося, що покривають тіло безпорадно барахтающегося на спині дракона, а також безліч різноманітних химерних прикрас на голові лицаря і його коня, на латах, на збруї і т. д. В цій статуї немов в останній раз оживає у своїх найбільш щирих і життєво-народних рисах казковий світ середньовіччя.