У Венеції Рубенс зустрівся з мантуанским герцогом Вінченцо I Гонзага, з яким він, ймовірно, був уже знайомий з часу візиту герцога в Антверпен. Герцог прийняв Рубенса до себе на службу, і протягом восьми років він був придворним художником при дворі в Мантуї. За цей час Рубенс багато місяців провів у Римі, у Флоренції, Венеції, Генуї. В Італії Рубенс багато працював над створенням вівтарних картин, і згодом цей вид образотворчого мистецтва займе чільне місце в його творчості поряд з роботою над монументальними декоративними композиціями, які він виконував за дорученням королів Іспанії, Франції, Англії.
У цих роботах найбільш повно втілилися принципи мистецтва бароко, найвизначнішим представником якого в Європі став Рубенс. Одну з таких ранніх композицій Рубенс написав на замовлення Вінченцо I Гонзага, герцога Мантуанского,- три картини для вівтарної частини церкви єзуїтів в Мантуї. У вівтарі мантуанской церкви Рубенс помістив полотно “Сімейство Гонзага поклоняється Трійці”, а з боків від нього розміщувалися “Хрещення” і “Перетворення”. У 1773 році орден єзуїтів був розпущений, церква втратила постійних господарів і власників.
Під час французького нашестя в Італії церква використовувалася як склад і при цьому центральний полотно композиції “Сімейство Гонзага поклоняється Трійці” Був сильно пошкоджений, і в 1801 році його розрізали на кілька частин. При цьому основна частина полотна, на якому зображені молиться герцог Вінченцо I Гонзага, його дружина і батьки, залишилася в герцогському палаці в Мантуї. Поряд з герцогом розташовувалися фігури його дітей. Збереглися три фрагменти. Найбільш відомий цей фрагмент. Ймовірно, що цей портрет зображує молодшого сина Вінченцо I – майбутнього герцога Мантуї Вінченцо II Гонзага.
Можна вважати, що цим портретом Рубенс відкриває цілу серію чудових камерних графічних і живописних портретів, що зображують дітей і підлітків, які зробив на протязі всього свого життя художник. Чим же приваблює нас цей випадково зберігся шедевр Рубенса? Насамперед, швидкоплинно і жваво схопленим виразом обличчя підлітка. Він не позує художнику.
Молодший син герцога ніби проходить повз нас, і випадково обернувся до глядачів, уважно вдивляючись з портрета художника. Вираз його обличчя зберегло один швидкоплинний мить жваво і трепетно, і, дивлячись на цей образ, можна подивуватися майстерності Рубенса не тільки в зображенні фарбами самої людської плоті, але й в умінні передати індивідуальну, неповторну сутність своїх моделей. Це якість стане властивістю всіх кращих робіт живописця.
