Французький художник Поль Гоген став одним з тих, кого історики мистецтва нарекли постимпрессионистами – поряд з В. Ван-Гогом і А. Тулуз-Лотрек. Справа, втім, не в тому, куди визначити художника і до якого стильовому течією його приписати. Він був яскравою творчою індивідуальністю, волоцюгою і авантюристом, зразковим сім’янином і порочним людиною. В особистостях епохи модернізму крайності якимось дивним чином уживалися.
Імпресіоністи вже почали відмовлятися від предметної зображальності і висунули на перший план суб’єктивне авторське начало. Чіткі лінії поступилися місцем розмитим.
Своєрідною виявилася і колірна палітра – або нарочито кричуща, або, навпаки, приглушена.
Так, наприклад, полінезійські пейзажі Гогена виконані в манері, коли саме зображення немов злегка зміщена, деформоване порівняно з початковим. Десь у кутку полотна “угніздилися” люди, але воно явно тільки створюють фон, і не на них сконцентровано увагу художника. Так, нескладно здогадатися, що це – аборигени, що у них існує традиція переносити глечики з водою або посуд з їжею на головах.
Ось їхні хатини в глибині густою тропічною рослинності виконані куди більш яскравими фарбами. В іншому ж ми спостерігаємо буяння зелені.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)