Перші ознаки драматизму, яким була відзначена зріла живопис Караваджо, виявилися в цій картині, написаній після його перебування в лікарні. Пробувши довгий час між життям і смертю, він потім нерідко звертався до цього стану у своїх полотнах. Але поки тему тлінність буття молодий Караваджо обіграв з гумором: себе, ще не одужав від важкої недуги, що видно по блідій шкірі, зеленоватому відтінку особи, слабкості руки, що тримає гроно винограду, він представив В образі Вакха.
Грецький бог вина і веселощів сидить у тому самому вбранні, в якому живописець зобразить його пару років тому на картині, що знаходиться нині в Галереї Уффіці: біла накидка схоплена темним поясом, зав’язаним бантом. Але якщо Вакх на полотні з Уффіці зображений здоровим, квітучим і заклично грає кінцем свого пояса, то цей слабкий і не думає нікого дратувати чи веселити.
На голові у нього – наполовину зів’ялий вінок, сплетений зовсім не з виноградного листя, як годиться. І це взагалі не Вакх, а смертний, нарядившийся їм. Життя як вона є, з її стражданнями, слабкістю людини і його спробами зберегти себе – ось тема, яка з часом стала провідною у творчості Караваджо. Справжня драма розгорнулася тоді на його полотнах. Поки ж він жартував над земною природою людини і тим самим намагався хоч трохи піднестися над нею.
