Сюрреалистичное і важкий твір “явище міста Делфта” складно сплутати з іншим творінням майстрів. Зрозуміло, це Сальвадор Дали і звичайно, це робота другої половини його творчої діяльності. Багатовимірність простору, апофеоз і символізм віддають присмаком сажі в сукупності з контрастують тінями і тихим затишністю.
Розбираючи по частинах полотно можна судити про призначення тієї чи іншої деталі як про окремо взятий предмет: будиночки на горизонті, захід, озброєні алебардами стражники, автомобіль з червоної цегли, предмет інтер’єру – комод… Сукупність же розрізнених частин заражає глядача хворобливою свідомістю, таким, яке володіло думками Сальвадора. Про сенсі, закладеному в представлену роботу, можна судити на свій лад. Але войовничість полотна очевидна. Інтерпретувати картину можна, як тривожний посил ворогів і недоброзичливців.
Дрімаючі солдати і загострені алебарди являють собою змішання сили і мужності, дрімаючого шаленства на кришці столу. Аналізуючи вид пейзажу, мимоволі свідомість відправляється в околиці Делфта, написані Вермеером в 1658-60гг. І це небо з сизими хмарами, і шпилі фортеці-палацу на горизонті, і колірне рішення, – немов “слизани” зі старовинного полотна.
Не можна сказати, що Дали займався плагіатом, але явна схожість з тією картиною є. Бути може, Сальвадор вирішив зберегти забутий краєвид старого Делфта, посадивши своїх вояків на підступах до міста для охорони минаючої епохи сланного Делфта. Він створив затишок, відкинув всі механічне, перетворивши старе авто в кам’яну потерть.
Вже і втеча виріс, зачепивши корпус автомобіля гілками, і стражники перетворюються в цигарковий папір… Але шлях закритий, а захід залишився назавжди заходом. Робота “Явище міста Делфта” стала однією з останніх сюрреалістичних до переломного моменту у творчості автора. Суха по техніці, багатолика за змістом. Написана вона напередодні звернення Сальвадора до академізму і, поки ще дихає антиреальностью.
