Останні десятиліття свого життя Делакруа багато займався виконанням офіційних замовлень. Так, для Люксембурзького палацу в Парижі художник створив ряд стельових розписів – одна з них). Це вимагало особливого вміння, але Делакруа ця робота подобалася.
“Маленькі картини діють мені на нерви, – заявляв він, – так і великі полотна, написані за мольбертом у майстерні, нітрохи не краще їх”. Величезні простору стін і стель давали художнику можливість експериментувати з дуже складними композиціями.
З найбільшим блиском його майстерність проявилася в пізніх фресках, написаних для церкви Сен-Сюлъпис. Зазвичай Делакруа залучав до роботи помічників, хоча більша частина праць завжди припадала на його частку. В деяких випадках він писав картини на полотні, а потім встановлював їх на місце. Але частіше художник працював прямо по вологій штукатурці.
