У 1909 році Густав Клімт прийняв рішення написати ще одну картину з прекрасною Юдифь. Перший раз він зобразив її в своїй картині “Юдиф і голова Олоферна” . Перша картина мала не найкращі відгуки, але художник зважився на написання ще одного полотна з таким же сюжетом. Ця картина написана в тому ж стилі, просякнутому еротизмом.
У полотні “Юдифь II” Клімт показує, якими сильними можуть бути тендітні представниці слабкої статі. У ті роки, коли створювався цей твір, Густав був коханцем Аделі Блох-Бауер, саме її риси простежуються у героїні цієї картини.
Клімта не сильно волоновали погані відгуки та скандали, породжені його першою версією Юдіф, яка образила як представників єврейського суспільства, так і християн. Цього разу він вирішив не робити підписи до цій картині, він сподівався, що всі й так зрозуміють, хто ж зображений на цьому полотні. Минула ж картина була оформлена у гарну раму з гравіюванням її назви. Через відсутність назви люди вирішили, що ця жінка не Юдифь, а Саломея, яка танцює для Іоанна Хрестителя. Глядачам картини довелося довго терпіти і чекати, коли ж їм покажуть справжнє її назва. Досить часто ця робота зустрічалася з ім’ям Соломії, але, коли народ дізнався, що на картині зображена Юдифь, благочестива діва, рятівниця, в черговий раз представлена Климтом в хибному образі, в суспільстві знову пішли напруження і агресія.
Клімт ніколи не обговорював свої картини, так само як і своє життя. Мабуть, він довіряв кожному по-своєму трактувати деталі картин, так само як і їх сюжет. Досі залишається загадкою, що ж спільного бачив Клімт між справжньою Юдиф і образами, які він створював для неї.
