1863 рік був ознаменований для живописця Крамського не тільки створенням навколо себе групи художників, які відмовляються писати сюжетним академічним канонам, які незабаром будуть іменуватися “передвижниками”, але і одруженням на Софії Миколаївні Прохорової.
Збереглися свідчення сучасників майстра, які підтверджують, що цей шлюб був щасливим і гармонійним. Крамськой через усе життя проніс любов, повагу і ніжність до своєї дружини-музі, народивши шістьох дітей, з яких до жили до дорослого віку лише четверо.
Особливі стосунки в сім’ї зумовили те, що часто її члени нерідко ставали героями картин Крамського. Дуже любили писати художник свою дружину, і самим відомим полотном, присвяченій Софії Крамськой є портрет “За читанням”.
Картина відноситься до раннього періоду творчості, але вже тут простежуються багато характерні риси, які будуть відрізняти стиль майстра в майбутньому.
Перед глядачем постає молода жінка в красивому сукню. Вона схилилася над великою книгою, підперши високий лоб рукою – погляд її зосереджений, а поза розслаблена. Дивно – ми невидимий її погляду, який може багато розповісти про людину, але, тим не менш, вгадуємо характер героїні. Крамськой хотів показати на її ніжної, чуттєвої, м’якої – такою, якою він її любив. Проте образ не позбавлений почуття гідності і великий внутрішньої сили.
Картина дуже гармонійно вирішена – головну героїню ми застаємо в саду або парку на кам’яній лаві, і зображення фону переважають темні тони, чому портретована в розкішному білому платті ніби “світиться” на темному тлі. При цьому сама яскрава смужка світла пролягла на її спокійному обличчі. Для зображення своєї дружини Крамськой вибрав пастельні олівці – саме ця техніка надає портрета м’якість, пластичність і ніжність.
Подружжя Крамские прожили разом все життя, до самої смерті художника. Софія Миколаївна пережила талановитого чоловіка на 32 роки.
