Закована Анжеліка – Жан Огюст Домінік Енгр

Закована Анжеліка – Жан Огюст Домінік Енгр

Закована Анжеліка   Жан Огюст Домінік Енгр

Ню – одна з констант творчості Енгра. Шарль Бодлер говорив, що художник “слід вигини жіночого тіла з пристрастю палкого коханця”. Теофилъ Готъе вважав “Венеру Анадиомену” Енгра відродженням грецького класицизму, назвавши її “заново відкритої Венерою, висіченою великим Апеллесом”. “Джерело”, 1820-1856 представляє глядачеві ще один архетип класичної фігури, гранично ідеалізований і разом з тим наскрізь чуттєвий.

Над своїми ню Енгр працював надзвичайно ретельно, намагаючись поєднувати в них емоційність зі строгістю і неотменимостью форми. Підготовчі малюнки до “Великий, одалиске” показують тривалий процес пошуку тієї єдино потрібної пози героїні, завдяки якій картина перетворюється в справжній шедевр. І якщо в початкових етюдах художник явно захоплювався певної “эротизацией” майбутньої картини, то поступово емоційна гра поступилася місцем ретельної “формальної” роботі.

Відбулася трансформація жіночого тіла в пластичну форму-ідею, що, втім, не збавило у створеного образу жвавості і еротичної привабливості. Подібна ідеалізація взагалі є характерною рисою ню Енгра. Такий підхід не завжди вітався художньою критикою. Так, шию героїні “Роже та Анжеліки” остроумци називали “третій грудьми”. Схожі слова говорилися і про картині “Закована Анжеліка”. Шию богині з картини “Юпітер і Фетіда” порівнювали із зобом, а у “Великий одаліски” знаходили зайвий шийний хребець. При цьому не бачили наступності дерзань Енгра, що йдуть від дослідів спотворення форми, якими “відзначилися” в історії живопису італійські і французькі маньєристи.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...