Подорожі по Волзі було улюбленим захопленням митця. Багато картини автора пов’язані з цією могутньою рікою. І на цей раз, коли Левітан відвідав своє улюблене місце Плесо на Волзі, він написав цей твір.
Картині властива двоїстість: з одного боку тут зображено багатство природи, яскрава осіння короткострокова пора, з іншого – простий побут російської села.
На картині можна побачити похилені селянські будиночки, проїжджаючи дорога, пожовклий ліс. В глибині твори спокійні колірні відтінки. Тут же художник показав велич цього великого простору, а також спокійне очікування холодних і дощових днів.
У картині, немов видно циклічність життя. Село знаходиться в серединці зеленіючих полів. Стоять останні сонячні дні, хоча сонце вже не гріє. Зліва стоїть струнка берізка з пожовклим листям. Ця берізка є яскравою плямою у порівнянні з іншими деревами, сбросившиеся свої листя і потемнілі, вони ніби чекають настання зими, щоб поринути в сплячку до весняного приходу.
Уздовж перекосившихся будинків простягається проселочний тракт, він ніби завмирає від застарілої огорожі сплетених з лози, яка зачепилася за крайню хатинку, а потім з’являється серед полів і зникає десь на горизонті.
Таким чином, майстер показав, що життя – це природний хід подій, літо змінює осінь, її, у свою чергу – зима, і т. д. Це безперервний цикл життя природи.