Пейзаж у творчості Василя Дмитровича Полєнова займав особливе місце. Пристрасть до цього жанру ще в роки спільної з Рєпіним закордонного стажування, згодом, Полєнов цей жанр міняв, та й сам змінювався в рамках нього.
Основними рисами стилю майстра саме в пейзажі вважаються свіжість колориту, чисті кольори, чіткий малюнок, ретельно вивірена композиція.
Представлена картина “Золота осінь” – найяскравіший транслятор “поленовских” пейзажних тенденцій. Робота малює перед глядачем вигин повноводною Оки, при цьому не буде зайвим відзначити характерний для художника хід – організація простору з допомогою дуги, навколо якої і будується вся композиція.
Успіх роботи зумовлений особистими уподобаннями автора – як відомо, він дуже любив осінь, а Ока була його улюбленим місцем відпочинку та споглядання. Саме тому від роботи художника віє спокоєм, милуванням і умиротворенням.
Одягнені в золото, осінні берези гармонують з блакитним плесом річки, безкрайнім небом з куцими хмарами, і, звичайно, з могутнім зеленим дубом, распушившим свої листи. Творець нового жанру, так званого, “інтимного” пейзажу, Полєнов, без кінця захоплювався російською природою, оспівував її і звеличував, про що свідчать особисте листування майстри з дружиною і друзями. Але і без письмових підтверджень, любов до російського пейзажу художника очевидна – вона в неповторної композиції, ретельно виписаних деталях, свіжості квітів і нескінченному вільному просторі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)