Художник зобразив тут веселе товариство, що складається з семи осіб, що на зеленій лісовій галявині безтурботно проводить своє дозвілля і, між іншим, бавиться хитанням на мотузяних гойдалках.
Великі розлогі дерева, витримані в теплих коричнево-зелених тонах, заступають небо, і тільки по середині, як би расступаясь, залишають світла пляма, на тлі якого дуже вигідно вимальовується постать пані на гойдалках, одягненої в сукню світлого червоно-вишневого кольору.
Гойдалки приводяться в рух стоять біля кавалером. З виразу його обличчя видно, наскільки серйозно і зосереджено він зайнятий виконанням свого обов’язку. Він одягнений у каптан зелено-жовтого кольору. Інша компанія, розділена на дві групи, розсілася в траві і зайнялася веселій балаканиною. Сукні крою першій половині XVIII ст., червоного і блакитного кольору – на фігурах лівої групи і золотисто-коричневого, жовтого та світло-блакитного – на фігурах правої групи. Всі ці кольори дають цікаві плями, чудово гармоніюють з темно-зеленим фоном пейзажу.
Не можна не помітити, що сам вибір сюжету, композиція і навіть трохи фарби і живопис вказують на безсумнівну вплив Ватто. Деяка сухість, притаманна цій картині, залежить від ретельного виписування деталей і від значного переважання бітуму, особливо помітного в контурах особи сидить на гойдалці дами і в обробці листя дерев. Взагалі в картині відчувається відсутність тієї свіжості і життєвості, які зачаровують глядача в творах Ватто.
