Поетичним злиттям людини з природою підкуповує картина “Святий Іоанн Хреститель в пустелі”. Картина наповнена спокоєм і тишею, властивим самим значним твором Гертгена. Серед вільно розвивається вглиб пейзажу, з тінистими гаями озерами і галявинами з невигадливими лісовими квітами, зображений занурений у роздуми Іван. Образ Івана – неоковирно скроєний простолюдин у грубому домотканому одязі, з босими натрудженими ногами, але з особою мислячого духовно значного людини. Біля ніг його приліг агнець, що символізує майбутню жертовну смерть Христа.
Майстер відкрив м’яке чарівність простого людського почуття – його цікавить внутрішній, духовний світ людини. У нескладною фігурі з негарним, але привабливим обличчям художник немов провидить “рембрандтовский” ідеал майбутнього, що припускає першість морального величі перед фізичною красою.
Невеликий формат твору пов’язаний з його новим призначенням – робота написана для бюргерського житлового будинку. Такого роду домашні образи індивідуального благочестя прийшли на зміну монументальних церковних вівтарів, преобладавшим в перші десятиліття XV століття. Поява таких домашніх образів пов’язано з поширенням релігійного мистецтва в світі, як би спадного на землю, в сферу людських почуттів, думок і сподівань.
