Дівчинка, зображена на портреті, – шестирічна італійка Мариучча, яка посіла особливе місце в житті Кіпренського. Це одна з самих незвичайних любовних історій. У перший приїзд художника в Італію він шукав натурницю для своєї картини. Вибір припав на маленьку італійську дівчинку Мариуччу, мати якої погано стежила за дівчинкою, вела безладний спосіб життя.
Кіпренському стало шкода дівчинку, і він прийняв її життя саме гаряче участь. Забрав Мариуччу до себе, виховував, як рідне дитя. А коли йому довелося виїхати на батьківщину, він помістив дівчинку в виховний будинок при монастирі. І лише через 17 років, переживши багато страждань, невдач, розчарувань, він повернувся в Італію і одружився на ній. Звичайно, це не можна було назвати любов’ю в загальновизнаному розумінні. Кіпренський сподівався з допомогою молодий дівчата налагодити нове життя, а Мариучча була вдячна художнику за заступництво, за те, що врятував її від злиднів та голоду.
Однак їхні надії не виправдалися. Щастя тривало всього три місяці. Та й щастям це було назвати не можна – Кіпренський захворів і йому ставало все гірше, а Мариучча його побоювалася, він був їй незрозумілий. Портрет дівчинки дихає ніжністю, довірливою відвертістю. Символічно зображення квітів – мак-символ сну і ночі, а гвоздика-символ невинності. Відчувається, що портрет навіяний незабутніми полотнами епохи Відродження.
