Романтичний характер Кіпренського відрізнявся великої широтою, “безрозсудний Орест” не бажав укладати себе в які б то не було жорсткі рамки – і в житті, і в творчості. Тому іноді йому страшно не подобалося те, що оточуючі вважають його лише портретистом – нехай і видатним, і він починав перейматися власним “портретизмом”, намагаючись зробити втечі за межі цього жанру.
Наприклад, в жанрову картину, яка передбачає живий сюжет, історію, театральну сцену. Тоді з’являлися речі, подібні картині “Е. А. Телешова в ролі Зелии”, , створеною десь на стику традиційного портрета і жанрової “штучки”.
Така “межеумочность” дозволяла вільно звертатися з прийомами портретної листи, варіюючи психологічні мотивування. До того ж ряду належить і робота “Молодий садівник”, 1817 , про яку відомий П. Свіньїн писав у своїй книзі “Пам’ятки Санкт-Петербурга і його околиць”: “Правильний малюнок, фарби свіжі, прозорі. Це зразок успіхів, придбаних молодим російським художником Кіпренським в Італії, звідки надіслано їм нещодавно ця картина”.
