Одна з найпривабливіших постатей епохи Відродження – Пармиджанино – належить до числа найбільш яскравих і оригінальних художників-маньєристів. Представлена картина – шедевр Пармиджанино в жанрі портрета. Вона отримала свою другу назву, ймовірно, завдяки головного убору, що нагадує мавританський тюрбан. Дійсно, такі головні убори, прикрашені золотими нитками, були модними в Північній Італії в 30-х роках XVI століття, коли було написано це полотно.
Хоча портрет, виконаний відповідно до ідеалу жіночої краси того часу, безумовно Пармиджанино захоплений конкретною особистістю. Можливо, на ньому зображена Камілла де Россі, дружина Джіроламо Роллавичино. Трохи сумні очі і усмішка створюють сором’язливий образ, але пухке личко рожевого кольору надає йому кокетливості. Розумний погляд, витончені подовжені руки, святковий одяг говорять про характер спокусниці. Закруглені лінії, поворот голови і вражаюче розмаїття фактур підкреслюють чарівність жінки. Її елегантність і довга шия типові для стилю цього живописця.
У 1542 році Камілла була вислана з Венеції, тому що вона “втручалася в політику” чи тому, що вона була дуже дружна з французьким послом. Ця робота – один з найбільш значних прикладів таланту Пармиджанино-портретиста, що показує незвичайну новизну, яку він зміг досягти. У XVII столітті картина належала зборам кардинала Леопольдо де Медічі і залишалася у Флоренції до 1928 року, після чого вона була обміняна і таким чином потрапила в Національну галерею міста Парми.
