У часи Кіпренського передбачалося, що живописці, отримали серйозну академічну освіту, повинні відчувати потяг до релігійного живопису. Тому начебто сприяло і рівняння на старих майстрів, багато в чому які реалізовували свій геній саме в області релігійного мистецтва.
Від “рівняння” на старих майстрів Кіпренський ніколи не відмовлявся, займаючись копіюванням їх творів, – про це свідчить представлена вгорі “Богоматір з немовлям”, нагадує нам про Корреджо. Але ось власне релігійних сюжетів він у своєму творчість цурався – художнику було набагато цікавіше писати живих людей.
Коли президент Академії мистецтв А. С. Строганов, завжди допомагав молодому Кіпренському, в 1806 році залучив який рахувався за Академії художника до розпису Казанського собору, той поставився до відповідального і вигідним дорученням без ентузіазму. Із замовлених йому семи картин – “”Ісус Христос серед апостолів по воскресінні”, “Моління про чаші”, “Запевнення Фоми”, “Мироносиці, що йдуть до гробу”, “Воскресіння Христове”, “Ісус з Марією вертограде Магдалиною”, “Апостол Марк” – він написав лише дві останні.
