З початку 1960-х років, після тривалої перерви, розквітла творча діяльність Бориса Олексійовича Смирнова-Русецького. Найбільш плідні – літні місяці в Боровому, в Криму, але найчастіше в улюбленій Карелії та Прибалтиці, у північних псковських і новгородських землях, на Валдаї, Пиросе, Онезькім озері.
У Сортавале Борис Олексійович бував з 70-х років кожне літо, зупиняючись у Будинку композиторів на берегах затоки Кирьявалахти, де до цих пір збереглися заповідні куточки недоторканої природи. Його серце було переповнене любов’ю до цих місць, щирий захват не міг не відбитися в створюваних там картинах і етюдах.
Близько двохсот етюдів до великим циклам “Північ”, “Сортавала” писалися з натури, часто являючи собою цілком закінчені художні твори. Природа у Смирнова-Русецького – узагальнений філософський символ, що передає уявлення про гармонії людини й навколишнього простору.
З великою ніжністю зображені трав’янисто-квіткові пагорби, поляни в дорогоцінній лісовий оправі з морем жовтих кульбаб, відображення в гладі озер, лісова тиша – внутрішнє життя явищ природи, побачена люблячим поглядом. В світлій колірній гамі зображений кожна мить краси, що призводить до надзвичайно емоційного впливу робіт Бориса Олексійовича.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)