Картина художника Йоахіма Эйтевала “Милосердя”. Розмір картини 83 х 73 см, полотно, олія. Милосердя – властивість характеру, що визначає постійний моральний спосіб дій людини. Зміст поняття змінювалося в залежності від зміни критерію морально доброго на різних ступенях розвитку етичної свідомості людства.
Стародавні греки розрізняли чотири основних поняття милосердя: мудрість, мужність, справедливість, помірність, намагалися звести їх до одного початку і, згідно з Сократом, бачили в мудрості вищу ступінь допомоги, яка містить у собі всі інші, а в розумі – джерело милосердя. Аристотель перший розрізнив чеснота волі від допомоги розуму. Перші він назвав етичними і вважав, що вони представляють середину між двома крайнощами; другі – дианоэтические – позначають правильне відношення розуму до об’єктів і до нижчих чеснот.
Стоїки повернулися до інтелектуалізму Сократа і в мудрості бачили вищу ступінь милосердя, в мудреця – ідеал людини. Християнство, негативно ставлячись до інтелектуалізму греків, вбачав у волі сутність людського характеру і протиставила чотирьом основним грецьким поняттям милосердя три богословських: віру, надію і любов.
Вчення Фоми Аквінського налічує десять чеснот: три інтелектуальних – мудрість, наука і пізнання, чотири основних грецьких і три вищезазначених богословських. У новій філософії поняття свободи духу і вищого блага витіснило поняття доброчинності та милосердя, як етичного принципу. Голландський живописець Эйтевал у своїй картині змалював християнське поняття милосердя.
