Представлений тут портрет відноситься до пізнього періоду творчості Бассано. До 1570-х років він звертався до жанру портрета вкрай рідко, та і взагалі ставився до нього більш ніж прохолодно. Лише в дуже зрілому віці Бассано відчув смак до портрета. Ця його пізня робота відзначена явним впливом Тінторетто, але порівняно з портретами останнього вона більш камерна, менш розрахована на те, щоб справити враження на глядача.
Бассано зосереджує увагу на духовному житті своїх героїв і, на відміну від венеціанських портретистів, не надто звертає увагу на деталі їхніх костюмів. Ще одна характерна риса Бассано-портретиста: прагнення до лаконічності. Відкидаючи все зайве, відчайдушно економлячи образотворчі засоби, він створював дивовижні цілісності і закінченості образи. Особливо цікавий в цьому відношенні його автопортрет.