Майже вся творчість французького художника Мілле присвячено селянам, їх праці. На його полотнах вони зазвичай зайняті повсякденною роботою: пасуть стада, прядуть шерсть, збивають масло, збирають у полі колоски, мотижат землю. Дуже часто увагу Мілле привертає постать бідняка, який зігнувся під вагою в’язки хмизу.
Картини на цей сюжет є в Ермітажі, Державному музеї образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна та інших зборах. Іноді Мілле переводить цей сумний мотив у алегоричний план, і тоді втомлена фігура з в’язанкою стає персонажем з казки Лафонтена “Дроворуб”-перед селянином з’являється Смерть, яку він гукнув у розпачі. Очевидно, в цьому сюжеті художник знаходить глибокий сенс. Тут схрещуються кілька особливо близьких йому тем – важка боротьба за існування, безрадісність вічного праці, людина серед непривітної природи.
“Мені ніколи не відкривається світла сторона життя,- писав одного разу Мілле своєму другові Сансье,- я не знаю, де вона, я ніколи її не бачив”. Ці слова мимоволі згадуються перед картиною ермітажної “Селянки з хмизом”. Її глухі тони, немов розпливаються в сірій сутінкової глибині, визначають мінорний лад колориту. Дві жіночі фігури з величезними в’язанками хмизу повільно бредуть по лісовій стежці. Монотонні повтори стовбурів як би акомпанують з напівтемряви їх сповільненого руху.
Оточення ледь намічено: нерівні вертикалі дерев позаду, купа каменів праворуч і ще одна-дві небагатослівні деталі, але з цих втікачів штрихів виростає образ суворої природи. І колір, і рух, і пластика – все витримано в одному ключі, зосереджено-скорботному. Але цими сумними нотами не вичерпується задум картини. Якими б не виглядали пригніченими жіночі фігури, сильна і щільна живопис Мілле надає їм монументальність. Великі форми, узагальнений лапидарний малюнок, демонстративна незручність повільного, але ритмічного та твердого руху виганяють з твору найменший відтінок сентиментальності картина стає мужньою безкомпромісною і прозою. Це відчуття сили в зображенні селян незмінно властиво Мілле і надає його роботам серйозність і значущість.
Через два століття після братів Лененов французьке селянство знову знаходить глибокого і щирого художника в особі Жана-Франсуа Мілле. Ці два століття багато міняють – герої Мілле втрачають ту спокійну і впевнену ясність, якої відрізняються персонажі Лененов, їх життя набуває більш драматичні і похмурі тони. Але незмінною залишається твердість і мовчазна сила духу, яку ці художники різних епох бачать у французькому селянинові і яку вони вкладають у свої твори.
Картина “Селянки з хмизом” надійшла в Ермітаж у 1922 році з Музею Академії мистецтв.
