Тема селянського життя є пріоритетною в ранній творчості Ван Гога. Подібно своєму кумиру Жану-Франсуа Мілле, він намагається донести до глядача красу простого та простого існування селян, правдиво показуючи нелегкі умови їх життя. Натюрморти з селянської начинням, безрадісні сільські пейзажі з старими халупами, портрети простих людей склали основу голландського творчості автора.
На цьому портреті, написаному в 1885 році, Ван Гог зобразив молоду селянку в зеленій шалі. Художник використовував нарочито спрощену манеру, засновану на швидкій передачі найбільш характерних рис обличчя, без ретельної промальовування деталей. Картина написана в темній приглушеній кольоровій гамі, складеної теплими відтінками охри, червоного і коричневого кольорів. Одяг жінки майже зливається з фоном, і основний акцент робиться на її грубуватому потемнілому лиці з низьким лобом і широкими вилицями.
Автор не концентрується на портретну схожість, швидко позначаючи темними мазками риси обличчя. Але при цьому він докладає максимум зусиль, щоб передати незвичайну внутрішню красу жінки. М’який погляд її великих очей ушляхетнює особу, роблячи прості грубі риси майже прекрасними. Образ селянки сповнений чистоти й одухотвореності, його можна порівняти з образами мадонн на картинах художників Відродження. У цьому виразилося нескінченно трепетне ставлення автора до простих людей.
