Картина французького живописця Антуана Ватто “Французька комедія”. Розмір картини 37 x 48 см, полотно, олія. Картина також відома під назвою “Любов у французькому театрі”. На початку XVII століття поряд з італійською комедією у Франції гралися пасторалі, переробки для сцени пастушачих романів, і трагікомедії, п’єси як би заміщають величезний простір між комедією і трагедією.
Власне комедії, скуті штучним дотриманням єдності часу і місця, застигли на французькій сцені і їх форма не змінюється до середини XVIII століття. Писалися вони звичайно у віршах, що надавало ще більшої штучність. Натомість стиль досягає вищої досконалості в “Мелють” і “Брехуна” Корнеля і в “Позовників” Расіна. Поряд з удосконаленням стилю французька комедія набуває і салонний вишуканий характер; її персонажі починають говорити, як придворні Людовика XIV. Скоромні жарти класичної комедії також знехтувано і дають місце більш витонченому дотепності та гри слів.
Комедії ділилися на “Комедію характерів”, “Комедію інтриги” і “Комедію звичаїв”. Ці назви давалися, однак, довільно, швидше за таланту авторів, ніж за принципами задуму. Вони натякають, втім, на етичне значення, яке намагалися надати комедії теоретики літератури, Корнель і Буало. Сюжети французької комедії черпалися, однак, дуже часто з іспанських драматургів.
З сучасників Корнеля і Расіна видаються Ротру, Скюдери, автор “Комедії акторів”, Томас Корнель, написав “Пані Жобен”, і Кіно, автор “Матері кокетки”. Окремо варто Скарон, з його невичерпним дотепністю, перехідним часто в блазнювання. У його комедії “Тифон і Вергілій навиворіт” висунувся комік Жоделе, за іменем якого названа третя п’єса Скарона, що мала найбільший успіх. Мольєрівська комедія частково повертається до італійським зразкам, наприклад, в “Сганареле” і “Витівки Скапина”, але в той же час вносить життєву правду, типову закінченість в зображення дійових осіб.
Безсмертні комедії Мольєра: “Тартюф”, “Мізантроп”, “Скупар”, “Жорж Данден” є показниками найвищого розквіту класичної комедії. З наступників Мольєра більш відомі Отрош, автор “Доктора Кріспіна”, Монфлери, автор фривольних п’єс зразок “Школи ревнивців”, Бурсо, писав так звані comedies à tiroirs, і Барон, автор комедії “Щасливець”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)