Борис Михайлович Кустодієв – великий майстер, оспівує російську життя, російський побут, російську душу. Найбільше душа російського народу розкривалася під час загальних гулянь. Особливо приваблювала художника споконвічно російська традиція святкування Масляної. Саме в такі дні загальних всенародних гулянь відбувається об’єднання настільки багатоликого народу руського. Тут точно на ярмарку все перемішувалося, кружеляло точно яскрава карусель.
Кустодієв в різний час своєї творчості створював цілу серію картин, об’єднаних загальною темою святкування Масляної. У 1919 році Б. М. Кустодієв пише чергову полотно під назвою “Масниця “. Масничні гуляння зображені в цій роботі найбільш яскраво, щільним, густим потоком радісної хвилі гучних розмов, уривчастих поглядів, гучного сміху і сяючих, розпалених осіб. Для роботи характерна атмосфера великої кількості снігу, великої кількості народу.
Свого роду, народжується ефект надмірності. Надлишок фарб, звуків, різних бакалійних веселощів. Все це створює строкату декоративну картинку, схожу на пишне дуже рідкісне і дуже красиве прикраса. Святкування відбувається на центральній площі одного з невеликих провінційних міст Росії. Про це можна судити з того безлічі всіляких крамниць, які розгорнулися навколо. Є тут і булочна, і фрукти, і бакалії, які торгують сиром і ікрою, а крім того, театр. Пейзаж міський, веселий, масничне занесений снігом та інеєм. Навколо кожної лавки юрмиться народ, хтось грає на гармонії, купує різнокольорові повітряні кулі, сперечається, пліткує, торгується, словом відчайдушно веселиться, забувши про все.
Центральним мотивом полотна можна назвати масляне катання на конях, у якому укладено тонкий культурний символ порівняння Русі і трійки. “Чи Не так і ти, Русь, що жвава необгонимая трійка несешся? Димом димить під тобою дорога, гримлять мости, все відстає…” – запитував ще Н. В. Гоголь, маючи на увазі нестримність, дику силу, міць Русі. І над усім цим, як і в багатьох інших роботах Кустодієва підноситься образ собору і бліде, наче світиться зсередини небо. Великі образи заиндевевших, вкритих щільною сніжною шапкою дерев народжують поетичне відчуття “чудового граду”, образ якого зливається в єдиний загальний стан веселощів, безтурботного сміху, пісень, ігор і сильного запалу олійних катань.
Полотно “Масниця ” дуже цікаво розглядати, вивчати, настільки деталізовано і майстерно виписана робота. Картина несе в собі і збуджує в нас своєрідний перехльости емоцій, захоплення, інтерес, заражає нас чарами свята, пробуджуючи зовсім дитячу радість від приходу весни.
Таким чином, вийшло досить складне, “переобтяжене” деталями і образами сюжетне полотно, нагадує казкову ілюстрацію, для якої характерні гротеск, особливий, дуже декоративний мову, велика кількість прикрас, деталей, прихованих загадок, неявних алегоричних смислів.
