Венеціанець Гварді майже всю свою творчість присвятив “ведуте” – зображення міських пейзажів. Головною героїнею його картин була Венеція. Він часто малював якісь куточки свого улюбленого міста і рідше – панорами, подібні до тієї, що представлена на цьому полотні.
На передньому плані показана лагуна з кораблями, човнами і людьми в них, а вдалині, за всією цією киплячій життям, видно Палац дожів, Площа Сан-Марко і Торре дель Оролоджо – Вежа з годинником, і треба всім розкинулося величезне небо з пливучими по ньому хмарами.
Всі три стихії, пануючі в цьому місті, – вода, земля і небо займають в картині Гварді рівне положення. Особливістю живопису художника було ще й те, що він умів передавати вологий венеціанський повітря, що огортає будівлі і людей і надає їм хиткі, злегка пливуть обриси. Гварді добре знав закони пленерного живопису, в його час мало ким постигнутие.
