Полотно “На ріллі. Весна” – одна з найбільш уславлених картин Венеціанова – була написана невдовзі після “Клуні”. Назва її змінювалось з часом: “Жінка, боронящая полі”, потім – “Селянка в полі, ведуча коней”, після того – “Сільська жінка з кіньми”. Нинішню назву за картиною закріпилося після створення кількох наступних картин серії “Пори року”, в яку було включено і полотно “На ріллі. Весна”.
Для зображення сільської дійсності картина виглядає дивно. Жінка кілька зависока порівняно з кіньми, яких вона немов граючись веде в приводу, нереально летить хода, несподіване витонченість фігури. З загальним фоном ранньої весни різко контрастують і дитина, що сидить на краю поля в одній тонкій сорочці, і вінки з квітів незвичайною для цієї пори року васильковим синяви, розкидані навколо нього.
Але наскільки добре ці “дивності” поєднуються з дивовижним пейзажем – першим пейзажем у російській живопису, де зображена саме рус – ( кевкаючи природа! Венеціанов першим з російських живописців зумів побачити гармонію рідних полів. Поодинокі хмарки тягнуться до горизонту по невисокому неба, ледь помітною округлістю виступає горизонт, прозоро світяться тонкі силуети дерев.
Жінка з кіньми на цьому полі не одна. У лівій частині картини ще одна пара коней направляється в глибину простору, ведена селянкою. На самому горизонті, трохи лівіше пня, зникає вдалині третя така ж група. Жінки і коні рухаються по утвореному ними колу, по бурій землі, під невисоким небом. Залишається тільки кинути ще один погляд на цю картину, щоб зрозуміти: на полі відбувається велике таїнство світового кругообігу – і саме його запам’ятовує художник.
Крім сільських типів і сцен народного побуту Венеціанов писав портрети і картини релігійного змісту. Найбільш відомими є “Причащання вмираючої” і “Гадання на картах”. У 1830р. у Петербурзі організована виставка 32 картин художників школи Венеціанова.
