Цей портрет потрапив у Російський музей з колишнього музею лейб-гвардії Фінляндського полку, куди колись був подарований одним з офіцерів. Ім’я зображеного, як видно, до того часу вже забулося. В експозиції Російського музею він значиться портретом невідомого архітектора Атрибуція двох інших портретів, зроблена в недавній час, дозволяє тепер назвати його ім’я. Невідомий архітектор – Карл-Август Андрійович Бейне.
У 1829 році Карл Бейне, “син майстра іноземного замкового справи”, запрошеного до Росії і служив на Іжевському збройовому заводі, намагався поступити в Академію мистецтв. Не був прийнятий по молодості і став відвідувати класи Академії в якості стороннього учня. Тоді ж він став помічником Олександра Брюллова в роботі над кресленнями і в будівництві церкви в Парголове Восени 1836 року К. Бейне отримав звання художника. У вересні 1839 року “вільний художник Карл Бейне за програму казарм гвардійського полку” нагороджений Золотою медаллю першого гідності. Після пожежі в Зимовому палаці в 1837 році за проектами Олександра Брюллова оброблялися Велика і Помпейських столові. Карл Бейне – його помічник у всіх роботах.
Креслення на столі архітектора на федотовском портреті – фрагмент стіни Великій їдальні, донині існуючої в колишньому вигляді. У 1841 році Академія відправила Карла Бейне пенсіонером “у чужі краї… для удосконалення”. У роки пенсіонерства в Італії багато подорожував по країні, вивчав Рим і Помпею. Побував в Іспанії, Сирії, Єгипті, Греції. Вимерил будови Акрополя. На Сицилії і в Стамбулі зробив замальовки і обміри візантійських церков. Акварелі, які він надсилав у Росію на виставки, Рада Академії незмінно знаходив “чудовими” і набував для кабінету естампів. До початку літа 1849 року К. Бейне повернувся в Петербург. Близько 1850 року його знову відправляють за кордон, до Лондона оформляти російський відділ Всесвітньої виставки.
До Росії він повернувся у квітні 1852 року і був “зарахований до Кабінету Його Величності архітектором”. Таким чином, портрет К. Бейне міг бути написаний або влітку-восени 1849 року, коли він був у Петербурзі, або у квітні-травні 1852 року.
