Витягнутий формат картини і сгущающаяся темрява в якості фону надають фігурі графині особливу крихкість, підкреслену легким, повітряним сукнею світлого сіро-коричневого кольору з рожевими прожилками і зачіскою, в якій немов зачаївся вітер. У всьому вигляді дівчини, нехай навіть і королівського роду, відчувається смуток, відчувається і в живих карих очах, і в складених руках, які Марія-Тереза немов навмисне намагається стиснути міцніше.
Графиня переживала тоді не найкращий час у своєму житті: її чоловік, всемогутній прем’єр міністр іспанського уряду дон Мануель Годой, мав владним характером, крім того, цей чоловік був коханцем королеви. Гойя вже малював графиню, і тепер, добре знаючи цю молоду жінку і ставлячись до неї з співчуттям, помітив її глибоко заховану печаль. Портрет, задуманий парадним, являє глядачеві живого і привабливого людини.
Також з цією картиною пов’язаний ще один цікавий факт. Після того, як картини купив музей Прадо з рук приватного колекціонера за 24 мільйони євро, з’ясувалося, що поверх даного портрета був написаний портрет маркіза де Villafranca, а поверх нього портрет чоловіка графині Мануеля Годоя. Це вдалося встановити за допомогою новітнього обладнання
