“Портрет коммодора Кеппела” зробив ім’я Джошуа Рейнолдсу і став першою сходинкою тієї драбини, що дуже скоро привела його до слави. Художник написав цю картину в знак вдячності Кеппелу, але вона знаходилася в його майстерні ще сімнадцять років, перш ніж була передана адресату. По всій видимості, Рейнолдс зберігав портрет, щоб справляти враження на потенційних клієнтів.
“Портрет Коммодора Кеппела” демонструє не тільки вміння автора “малювати особи”, але і його незвичайні здібності “оповідача”. Дивлячись на картину, ми легко можемо зрозуміти особливості характеру головного героя і рід його діяльності. Саме цією своєю здатністю розповісти у фарбах історію портретованої людини Рейнолдс буквально “закохав” у себе замовників.
Огастес Кеппел зображений на портреті в позі, що нагадує пози античних статуй. Морський фон в даному випадку не тільки говорить нам про професії Кеппела, але і, разом з загальною атмосферою навколишнього пейзажу, натякає на його тягу до безрозсудним і небезпечним пригодам. Написаний невдовзі після повернення з Італії, “Портрет коммодора Кеппела” свідчить про те, що художник уважно і вдумливо вивчав роботи майстрів епохи Відродження й античне мистецтво. Про це говорить, безумовно, поза Огастеса Кеппела. Але не тільки вона. “Античні” руїни, на тлі яких зображений герой картини, дають нам підстави припускати, що автор як слід ознайомився з древніми архітектурними спорудами Риму та його околиць. Глибокі тіні заднього плану різко контрастують з яскраво освітленій збоку фігурою, чому витягнута вперед рука Кепплеа виглядає особливо рельєфною. Все це в сукупності робить портрет Кеппела соковитим і об’ємним.
Керуючись бажанням у всьому слідувати за старими майстрами, Рейнолдс часто вдавався до експериментальної техніки, змішуючи олійні фарби з інгредієнтами, які давали спочатку дивовижні по красі ефекти, але дуже скоро розпочинали зсередини руйнувати картину. Одним з таких “підступних” інгредієнтів був бітум, швидко темневший і трескавшийся. Але чималий збиток полотнам Рейнолдса завдали також і інші “нововведення”.
Наприклад, досить часто художник змішував фарби з воском або яєчним білком, наносячи їх при цьому у кілька шарів. По-різному змішані фарби мали різний час висихання й, завдані шарами, сморщивались і давали тріщини. Крім того, майстер досить часто користувався взагалі неперевіреними пігментами, вицветавшими буквально за кілька років. Що стосується “Портрета коммодора Кеппела”, то, працюючи над ним, Рейнолдс, ймовірно, використовував віск і смолу, що і стало причиною того жалюгідного стану, в якому перебуває зараз ця картина.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)