Найбільш часто картини Кустодієва оголювали радість і гіркоту російського народу. Але одна з моїх улюблених картин цього автора – “Портрет Шаляпіна”, на якій зображена фігура відомого Маріїнського театру. Шаляпін був одним з тих співаків, кого прославляли все, і простий народ і російська еліта. Його пісні чіпали людей на стільки, що ті забували про все на світі.
Дивлячись на картину я бачу відому особистість, яка стоїть на височині, над ярмарком. Я немов переношусь в ті часи, і стою, піднявши голову вгору, спостерігаю за співаком. Навколо проходять народні гуляння, чути сміх, бесіди, торговці зазивають покупців, запрошуючи помилуватися та придбати розкладений товар свій.
На відміну від Шаляпіна, картина намальована в яскравих тонах, тільки один співак затьмарює її своєю темною одягом. На його плечах тепла шуба, на голові шапка з хутра, рука його спирається на ціпок. Солідний чоловік, своїм виглядом викликає захоплення і захоплення у оточуючих. Його зарозумілість говорить про те, що він знає собі ціну, але і в теж час він дуже любить свій народ. З якою теплотою він дивиться на людей. На картині зображена сім’я, можна припустити, що вони зупинилися для того, щоб подивитися на співака. Всі бояться підійти до нього.
Ця картина навіює мене своєю величчю, поринути у світ класичної музики, дізнатися історію походження, і вміти розбиратися у виконавцях і творах. Не дивлячись на те, що Шаляпін зображений гордовитим, я вважаю, що він трепетно ставиться до своїх шанувальників, поважає кожної людини, адже в кожному з нас є прихований свій талант. Кому даються науки, у кого-то золоті руки, а хто-то своїм співом здатний пробрати до мурашок. Мені безсумнівно сподобався цей твір. Воно приваблює не тільки своєю величчю, але і святковою атмосферою.
