Київське полотно “Похорон ченця” відноситься до типових творів Маньяско. Тут все характерно для його темпераментної, суб’єктивної манери – перебільшено витягнуті фігури монахів у білих шатах, їх підкреслено експресивні пози і жести, краєвид з напівзруйнованою аркадою і неспокійним, примарно нічним небом.
Динамічний мазок, рухливий і уривчастий, не стільки ліпить обсяги і форми, скільки передає їх внутрішній рух. Похмура, майже мальовнича монохромна гамма, багата відтінками і півтонами, як не можна краще відповідає сюжетом картини, її схвильованою, як би наелектризованої зсередини атмосфері. Надійшла із зібрання Б. В. і В. Н. Ханенко.