Чудовий лихий гітарист в білому вбранні і блакитних панчохах: як він намагається зачарувати своєю грою недовірливу красуню, одягнену в золотавий шовк!
А тут же, осторонь від веселого товариства, відвернувшись від нього, хтось самотній і меланхолійний нудьгуючим поглядом дивиться на мармурову наготу статуї. Йому не вистачало дами?..Ні, це щось інше, глибше.
Як вміє Ватто виразити в своїх наче порцелянових фігурках живі почуття і цю раптово серед крихкого веселощів охоплює душевну втому та печаль.