Жан Антуан Ватто – один з найбільш відомих художників світового мистецтва. На початку свого творчого шляху він пробував себе в різних жанрах, захоплювався мистецтвом П. Рубенса і венеціанців і як митець формувався вільно, не відчуваючи на собі жорсткої академічної системи. Бути може, тому твори Ватто настільки легкі, індивідуальні, в них ледь помітно вплив творчості інших майстрів.
В 1717 Ватто представив в Паризьку Академію картину “Паломництво на острів Кіферу” і отримав звання академіка. Але майстри взяли як “живописця галантних свят” – жанру не дуже шанованого. У Ватто не було учнів, проте його вплив на французьку живопис незаперечно. До мотивів і прийомів художника зверталися Н. Ланкре та Ф. Буше, Ж.-Б. Удри і Ж.-Б. Шарден.
До середини XVIII ст. мистецтво Ватто було відкинуто офіційною критикою за браком нравоучительности і героїки, і тільки багато пізніше завдяки зусиллям братів Гонкур, Ш. Бодлера та П. Вердена ім’я художника зайняла заслужене місце в історії мистецтва. У творчості Ватто особливе місце відведено театру – загадкового світу, повного складних переживань.
Театр Ватто – динамічний, живий світ відчуттів, дивовижний і чарівний, як і в картині “Сцена в Італійському театрі”. Інші відомі твори: “Скрутне пропозицію”. Ок. 1716. Ермітаж, Санкт-Петербург; “Жиль”. Ок. 1721. Лувр, Париж.
