Картина італійського живописця Себастьяно Річчі “Успіння”. Розмір картини 95 x 52 см, полотно, олія. Успіння Богородиці, християнське свято, останнє у річному колі великих свят; присвячений закінченню земного життя Богородиці, святкується 15 серпня.
Успіння Божої Матері – одне з дванадцяти великих свят річного богослужбового кола. По найдавнішому та загальноприйнятому переказами церкви, це подія представляється у такому вигляді: після вознесіння на небо Ісуса Христа Пресвята Діва, лишаючись, згідно з заповітом Сина, під опікою святого Іоанна, постійно перебувала в подвиг посту і молитви і жвавої бажання споглядати Сина, що сидить по правиці Бога Отця.
День смерті її було відкрито Їй від Господа. В цей день апостоли були піднесені на хмарах з різних країн землі і поставлені в Єрусалимі. Сам Господь з ангелами і святими з’явився на зустріч душі її. Згідно з волею Пресвятої Діви, її тіло було поховане поблизу Єрусалиму, в Гефсиманії, між трунами її батьків і обручника. На третій день, коли не був при кончину Богоматері апостол Фома прийшов до гробу, тіла її вже не було в гробниці. Церква завжди вірила, що воно було взяте на небо.
Свято Успіння Богоматері сходить до найдавніших часів християнства. У IV столітті він є вже повсюдним, як це видно із свідоцтва Григорія Турського і згадки його у всіх найдавніших календарях. У V столітті написані стихири на це свято Анатолієм, патріархом Константинопольським, а в VIII столітті – два канону, приписувані Кузьмі Святоградцу і Іоанну Дамаскину. Спочатку свято Успіння відбувався 18 січня, але по місцях святкувався 15 серпня.
Загальне святкування його 15 серпня встановлено при імператорі Маврикії. В даний час він вшановується церквою з 14 по 23 серпня. До святкування його віруючі готуються двотижневим постом, який називається Успенським і триває з 1 до 15 серпня.
У свято Успіння церква прославляє Богоматір, чеснішу херувимів і без порівняння славнейшую серафимів, яка нині, як цариця, постала по правиці Сина і, прийнявши під Своє заступництво рід людський, заступається за нього до благосердию Владики. Цією подією Успіння Богоматері церква вчить нас, що смерть не є знищення нашого буття, а лише перехід від землі на небо, від тління і руйнування до вічного безсмертя.
До цієї основної мети з IV століття приєднується і інша – викрити оману єретиків, які заперечували людську природу Пресвятої Діви і стверджували тому, що про смерть Богоматері не може бути й мови. Таке було оману коллиридиан, єретиків IV століття.
