Картину Бекона “Живопис” можна охарактеризувати, як кошмарний сон м’ясника або художника-початківця, який вперше побував в анатомічному театрі. Розіп’ята туша якоїсь тварини, на металевій конструкції окремі шматки м’яса і він сам – недолюдина під парасолькою серед кривавого червоно-чорного місива.
Френсіс Бекон у своїх картинах нерідко зображує парасольку чи людини під парасолькою, у психології це вважається своєрідною фобією, підсвідомим прагненням людини захиститися від можливої біди. Безглуздість життя на тлі жорстокості, каліцтва смерті, трагедія самого існування є основною темою творчості англійського художника-експресіоніста.
На картині “Живопис” ми вже бачили распятую тушу тварини, картина “Фрагмент Розп’яття” представляє нам огидного упиря з горланять ротом і волохатим тільцем летючої миші. Це маленька потворна тварина, що населяє горища і темні печери, завжди викликала містичний жах і почуття огиди у тих, хто з ними стикався. На полотні Френсіса Бекона це почуття виражене з жахливою силою.
Звідкись зверху звішується схоже на собаку обезголовлене тварина, кров капає в зубасту неряшливую пащу. Композиція картини побудована, як триптих. Люди, зображені схематично праворуч і ліворуч від основної частини, ходять, їздять у машинах, живуть своєю маленькою нікчемним життям – саме так оцінюється життя людини у трактуванні епатажного художника.
